У більшості домівок Wi-Fi роутер працює не на повну силу, і не через провайдера чи старе обладнання, а через банальну помилку, яку роблять майже всі користувачі. Попри те що роутер є центральним вузлом домашньої мережі, його антени часто розміщують «як красиво», а не «як правильно».

Проблема здається дрібницею, але має технічне підґрунтя. Wi-Fi сигнал поширюється не туди, куди «дивиться» антена, а перпендикулярно до неї. І саме тому вертикально виставлені антени добре покривають один поверх, але часто провалюють зв’язок між рівнями будинку. Експерти розповіли, як правильно виставляти антену на роутері.

Омнідирекційні антени

Більшість сучасних роутерів мають омнідирекційні антени.

Термін звучить професійно, але означає просту річ: антена передає сигнал в усі боки, але не у вигляді сфери, а на площині, що перпендикулярна до її положення.

Ключовий принцип: сигнал найсильніший у напрямку, перпендикулярному до антени.

Тобто:

• антена, направлена вертикально, створює покриття горизонтально, на тому самому поверсі;
• антена, направлена горизонтально, поширює сигнал вертикально, вище або нижче.

Саме тому правильно встановлені антени критично впливають на якість зв’язку в багаторівневих будинках.

Чому вертикальні антени – не універсальне рішення

Коли всі антени стоять вертикально, Wi-Fi поширюється рівним диском на одному рівні. Для квартири чи офісу в межах одного поверху це зазвичай ідеально.

Але в приватних будинках або дворівневих помешканнях такий варіант часто створює проблему: сигнал не проходить нормально між поверхами, навіть якщо індикатор на смартфоні показує повну шкалу.

На віддалених поверхах інтернет може:

• втрачати швидкість;
• різко знижувати якість відео;
• створювати затримки у відеодзвінках;
• гірше працювати попри стабільний Wi-Fi-значок.

Причина проста: антени буквально «не світять» у потрібному напрямку. Для ефективного покриття різних зон будинку антени мають працювати не однаково, а доповнювати одна одну.

Основні правила

• Один поверх – вертикальні антени. Таке положення рівномірно покриває кімнати, коридори та зони на одному рівні.
• Декілька поверхів – комбінована орієнтація. Щонайменше одну антену варто повернути під кутом 90° (горизонтально) – для покриття поверхів вище/нижче, або під кутом 45° – універсальний варіант для триповерхових будівель.

Результат таких корекцій часто помітний миттєво: відео перестає «гальмувати», сигнал стабілізується, а швидкість вирівнюється між поверхами.

Індикатор Wi-Fi на смартфоні – не показник реальної якості. Він вимірює рівень потужності сигналу, але не передає інформації про швидкість і стабільність. Тому доцільно перевіряти покриття через спеціальні додатки: NetSpot, WiFi Analyzer (Android), AirPort Utility (iOS).

Алгоритм простий: пройтися будинком і заміряти інтенсивність сигналу, змінити орієнтацію антен, виміряти повторно, залишити найкращий варіант.

Якщо антени вбудовані

У сучасних роутерах антени часто приховані в корпусі. У такому випадку орієнтування неможливе, але значення має розташування самого пристрою:

• ставити на висоті 1,0–1,5 м, а не на підлозі;
• уникати товстих стін і бетонних перекриттів;
• не розміщувати поряд з мікрохвильовою піччю, металом чи великими акваріумами, вода поглинає радіохвилі.

Що саме заважає бездротовій мережі працювати нормально

Насамперед важливо оцінити розташування маршрутизатора. Якщо він стоїть у кутку, захований у шафі або встановлений майже на підлозі, зона покриття автоматично зменшується. Ідеальне місце – ближче до центру житла, на підвищенні та без закритих ніш, які можуть «гасити» хвилі.

Техніка, що працює у діапазоні 2,4 ГГц, також здатна створювати завади. До таких пристроїв належать мікрохвильові печі, деякі камери спостереження та бебі-монітори. Якщо є можливість, їх краще переводити на інші частоти або розміщувати подалі від роутера.

Стіни теж мають значення. Щільні бетонні або цегляні перегородки суттєво знижують дальність покриття. У багатокімнатних квартирах для розширення сигналу найчастіше допомагають репітери або mesh-системи.

Металеві поверхні – окрема проблема. Вони не пропускають, а відбивають радіохвилі, тому роутер не варто ставити біля дзеркал чи енергозберігальних вікон із металевим шаром у конструкції.

Неочевидний ворог Wi-Fi – вода. Великі ємності, наприклад акваріуми, резервуари або бойлери, можуть поглинати хвилі й створювати «мертві» ділянки передачі сигналу.

На роботу мережі впливають і сусідні Wi-Fi-точки. Коли кілька роутерів працюють на однаковому каналі, частоти перенавантажуються й швидкість падає. Допомагає автоматичне перемикання на менш завантажений канал або використання діапазону 5 чи 6 ГГц.

Ще один фактор – Bluetooth-пристрої. Велика кількість колонок, навушників або бездротових мишок створює додатковий шум у тому самому діапазоні. Якщо можливість є, частину таких пристроїв краще вимикати або підключати дротовим способом.

Не варто забувати й про телевізор. Металеві деталі в конструкції та бездротові модулі можуть частково поглинати сигнал, особливо якщо роутер стоїть поруч або за екраном. Найкраще відсунути маршрутизатор від тумби чи ТВ-панелі на декілька метрів.